Добрий дeнь!
В 1875 році Марк Твен почав писати "Пригоди Тома Сойєра" — книгу, якій судилося увійти до скарбниці світової літератури. Спочатку він думав, що ця книга не для дітей, що її читатимуть тільки дорослі. Через якийсь час навіть заявив, що цей твір — для хлопчиків і дівчаток. Така невизначеність була, безумовно, не випадковою. Одним з об'єктів нищівної критики письменника стала тогочасна дитяча література. На момент появи "Пригод Тома Сойєра" поширеним жанром дитячої літератури були так звані книги для недільної школи. Писалися вони у сентиментально-набожній манері, розповідаючи про гарних дітей, які підуть до раю, і про поганих, що, звичайно, закінчать життя на шибениці. Традиційним героєм цих книжок був доброчесний, побожний та кволий від хвороби хлопчик, що встигає перед смертю навернути на праведний шлях маленького негідника, який не бажає відвідувати недільної школи.
Книга Твена була полемічно спрямована проти такої літератури, пародіювала її, стверджуючи любов до свободи, до всього чистого, здорового, світлого в людині. Ці ідеї письменник втілив в одному з найчарівніших образів своєї творчості — в образі відчайдушного шибеника Тома.
У "Пригодах Тома Сойєра" Марк Твен спробував воскресити проведені в Ганнібалі дитячі роки, які, попри всі незгоди, що їх судилося пережити його родині, збереглися в пам'яті як ідилія — містечко, що купається в сонячному мареві, лісисті пагорби, на схилах яких він з друзями грався в розбійники, а перед містом — велична широчінь Міссісіпі.
Біографи вже давно встановили, що більшу частину пригод Тома Сойєра автор пережив сам у віці свого героя. Неподалік від Ганнібала справді існував безлюдний острів, куди хлопчаки тікали, щоб сховатися від "цивілізації" дорослих, або ж ховалися в печерах поблизу міста. В Ганнібалі, у натовпі босоногих хлопчаків, він уперше зустрів прототипів своїх майбутніх героїв — Тома Сойєра, Гекльберрі Фінна, Джо Гарпера. Був у Ганнібалі й індіанець Джо, що ледь не вмер від голоду, заблукавши в одній із печер.
Дружба Семюеля Клеменса з маленьким волоцюгою Томом Бленкеншипом, згодом увічненим ім'ям Гекльберрі Фінн, стала однією з найяскравіших згадок у житті, попри заборону дорослих дружити з ним. Та малий Сем порушував заборони ледь не щодня. Він випробовував на котові ліки, що призначалися йому самому, жахав матір, приносячи додому вужів і кажанів. Часто йому вдавалося уникнути заслуженої кари і він разом з друзями Томасом Сойєром та Томом Бленкеншипом мріяли про повторення подвигів Робін Гуда та пригод Робінзона Крузо.
Марк Твен говорив, що в повісті «Пригоди Тома Сойєра» він розповів про власні витівки. Під іменем тітки Полі письменник зобразив свою матір, під іменем Беккі – одну із своїх шкільних подруг, з якою одного разу заблукав у страшних лабіринтах печери недалеко від містечка Ганнібала. Дівчинку звали Лаура Хокінс, і вони мало не загинули. Вона пережила Марка Твена на 18 років. Як цінну реліквію зберігала фотографію двох літніх людей з підписом: «Том Сойєр та Беккі Тетчер»
3.Теорія літератури (запишіть визначeння в зошит).
Автобіографічний твір-це твір, у якому автор використовує епізоди з власного життя.
Повість-епічний прозовий твір (рідше віршований), який визначається однолінійним сюжетом. Найчастіше це історія одного людського життя, розказана від імені самого автора чи якогось героя.
Домашнє завдання
Читати й вміти переказувати текст твору "Пригоди Тома Сойєра"
Немає коментарів:
Дописати коментар