8 клас. Середньовіччя.

 Добрий день!

Тема уроку: 

"Середньовіччя як доба, її хронологічні межі й специфічні ознаки в історії європейських і східних літератур. "

(Ознайомтесь із новим матеріалом та будьте готові дати відповіді на запитання за змістом прочитаного, при поверненні до школи. )

Середньовіччя — період європейської історії, що тривав від V ст. (падіння Римської імперії і Велике переселення народів) до епохи Відродження та Реформації, яка припадає на кінець XV століття — початок XVI століття. За усталеною періодизацією раннє середньовіччя швидше відбулося у Західній Європі, аніж у Східній (близько IX—XI ст.). Основні періоди:

• Раннє Середньовіччя (кінець V ст. — середина XI ст.);

• Високе Середньовіччя (XI-XIV ст.);

• Пізнє Середньовіччя (XIV-XVI ст.) — у цей час розпочалася централізація держав під королівською владою.

 Загальна характеристика середньовічної літератури

— Зародження середньовічної літератури ознаменувалося появою християнських євангелій (І ст.), релігійних гімнів Амвросія Медіоланського (340- 397), творів Августина Блаженного («Сповідь», 400 р.; «Про град Божий», 410-428 рр.), перекладу Біблії латинською мовою, здійсненого Єронімом (до 410 року).

Зародження і розвиток літератури Середньовіччя обумовлено трьома основними факторами: впливом античності, християнством та народною творчістю «варварських» народів.

Своєї кульмінації середньовічне мистецтво досягло у ХІІ-ХІІІ століття. Згасання середньовічної культури і початок якісно нової стадії — Відродження (Ренесанс) — припадає на XIV ст., розпочавшись в Італії, а пізніше, у XV ст., поширившись на решту країн Західної Європи.

 Естетика середньовічної літератури

У середні віки виникає нова, порівняно з античністю, система естетичного мислення.

Деміфологізація. Античні сюжети і поетика вже не спиралися на міфологічний світогляд, трансформуючись у художню гру тропів.

Середньовічні жанри. Жанри творів середньовічної літератури розподіляють на:

• функціональні (релігійна проповідь, феодальна хроніка, всілякі порадники (з полювання, турнірів, придворного етикету, з поетики й ін.);

• власне художні жанри (релігійна лірика і драма, художній спадок Аврелія Августина та П’‎єра Абеляра, лицарська лірична поезія, пізній героїчний епос («Пісня про Роланда»), рицарський роман; сатиричні жанри, особливо побутописні новели (французькі фабліо, німецькі шванки), фарси, сатиричний тваринний епос тощо).

Середньовічна поетика. У середньовічній свідомості конкретне й абстрактне не розмежовувалося. Взірцем вважалось повторення думок давніх авторитетів, а висловлювання нових ідей засуджувалося. Середньовічні тексти майже всуціль алегоричні, сповнені ремінісценцій, багатозначних символів, прихованого сенсу. Особлива роль за часів Середньовіччя належала усній народній творчості.

Християнство. Уся європейська середньовічна література позначена впливом християнства. У середні віки формується духовність, порушується питання про сенс життя. Ні того, ні іншого античність не знала.

Особливості світогляду. Найвищою істиною, навколо котрої групувалися всі уявлення й ідеї середньовічної людини, була віра в Бога, тому й середньовічна культура була теоцентрична (у центрі — Бог).

Енциклопедичність. Настанова на вірогідність, тяжіння до універсальності, тобто енциклопедичність, пронизують у середні віки усе: науку, художню літературу, образотворче мистецтво. Утім, середньовічна енциклопедичність мала умоглядний характер, була відірваною від практики, заснованої на досвіді, спостереженні.