Добрий дeнь!
Тeма уроку:
"Українські перекладачі творів зарубіжної літератури кінця XIX–початку XX ст. Порівняння особливостей «старої» та «нової драми», образів персонажів."
3. Матeріал для ознайомлeння.
Порубіжжя ХІХ-ХХ ст. у європейському літературному процесі подарувало світові нове розуміння людини, митця та його особливого впливу на суспільство. Відкривши новий духовний простір, література сягнула далеко за межі традиційних тем й у глибини людської душі, не підвладні реалістичному дослідженню.
Театральну і драматичну естетику межі століть сформували творчі відкриття Г. Ібсена, Ю. А. Стріндберґа, К. Гамсуна, М. Метерлінка та ін.
Драматургія останньої третини ХІХ ст. вирізняється пошуком нових форм зображення дійсності засобами мистецтва. Так з’являється «нова драма». Кожен із представників «нової драматургії» — Г. Ібсен, Дж. Б. Шоу, А. Чехов, М. Метерлінк, Ю. А. Стріндберґ, Ґ. Гаупт-ман, В. Винниченко та інші — безумовно, йшов власними шляхами. Підхід митців до театральної естетики та поетики значно різнився. Але існувала одна спільна ознака: усі вони намагалися створити проблемний театр, який би максимально наближався до сучасного читача й відповідав новим викликам життя.
Порівняльна таблиця
Об’єкт порівняння | «Стара драма» | «Нова драма» |
Трагедія | Події в житті персонажа | Життя особистості в суспільстві |
Предмет зображення | Людина в незвичайних ситуаціях | Людина сама створює певну складну ситуації |
Центр уваги
| Відбувається зовнішній конфлікт між окремими особистостями
| Внутрішні, глибинні суперечності самої дійсності, зіткнення ідей, протиріч у душі й думках однієї людини |
Драматичний конфлікт | Через особисті якості людини | Через ідеали людини |
Жанр | Трагедія, комедія, драма | Трагікомедія («драма ідей», інтелектуальна, аналітична драма) |
Головний герой | Узагальнений тип людини | Людина середнього класу, незвичайна особистість |
Решта героїв | Головні та другорядні, позитивні й негативні | Виступають у творі то головними, то другорядними, характери неоднозначні, сповнені суперечностей |
Автор | Порушує реальні проблеми, повчає, робить висновки | Відтворює духовні пошуки, терзання. Не дає однозначних відповідей |
Читач, глядач | Спостерігає, отримує враження | Переживає разом із героями, дискутує з ними та про них |
Фінал твору | Має зрозуміле, чітке та очікуване завершення, розв’язку | Відкритий, незавершений, спонукає до дискусій, роздумів |
«Нова драма» поставила в центрі уваги особистість, але не в її соціальних зв’язках, а в площині духовності, індивідуальних переживань і відчуттів загальної атмосфери епохи на зламі століть. Драматурги прагнули розкрити «трагедію життя», а не «трагедію в житті», закликали до осмислення глибинної сутності дійсності, пошуку гармонії. Театр стає «інтелектуальним», «дискусійним». на перший план виходить внутрішній конфлікт, а не зовнішня дія. У «новій драмі» вже можна помітити ознаки модернізму — символізм, імпресіонізм, неоромантизм тощо.
Засновником «нової драми» вважають норвежця Генріка Ібсена. його ідеї підхопили німецький драматург Ґ. Гауптман, англійський — Дж. Б. Шоу, шведський — Ю. А. Стріндберґ, бельгійський — М. Метерлінк, французький — Е. Золя, російський — А. Чехов, український — В. Винниченко та ін.
4. Дайтe письмові відповіді на запитання.
1.У чому полягає суттєва різниця між «старою драмою» та «новою драмою»?
2. Назвіть ознаки осучаснення драми на межі століть.
3. Хто були найвідоміші драматурги цього часу?
4. Яким був герой «нової драми»?
5. Які нові проблеми почали порушувати в новочасних творах?
6. Чому драматурги вдавалися до відкритих фіналів?
Немає коментарів:
Дописати коментар