Добрий дeнь!
Тeма уроку:
" Образ Фауста як втілення динамізму нової
європейської цивілізації."
Світ героїв гетівського «Фауста» надзвичайно різноманітний і складний. У творі діють не тільки такі персонажі, які більшою або меншою мірою представляють різні суспільні прошарки тогочасної Німеччини, а й численні фантастичні герої, які втілюють, з одного боку, основні образи християнських вірувань, а з іншого — образи, народжені з міфологічних уявлень античності та середньовіччя.
До головних образів, що відображають найважливіші ідейні концепції гетівської трагедії, належать образи Фауста, Мефістофеля та Маргарити.
Фауст — головний герой трагедії, ім'ям якого названо твір. Історія його трагічного життя покладена в сюжетну основу твору, а його постать стає тим тематичним осереддям, навколо якого зав'язуються основні конфлікти твору і яким окреслюється його ідейна спрямованість. Ім'я Фауст з латинського faustus означає «щасливий», «вдалий». Образ цього героя був запозичений Гете із народної легенди, але суттєво змінений і доповнений. Якщо головна ідея народного Фауста полягала в тому, щоб служити застереженням антихристиянської й антиморальної поведінки людини, яка запродалася дияволу, то гетівський «Фауст» спрямований на створення постаті людини, в образі якої відбилися б найважливіші світоглядні тези та внутрішні суперечності просвітницької ідеології. Дійсно, з одного боку, Фауст уособлює ідеал просвітницьких уявлень про всебічно розвинену особистість, допитливу і діяльну, вільну в думках і неупереджену в поглядах, яка постійно прагне нових знань, що поповнювали б її досвід і розширювали її світогляд.
На відміну від учених-схоластів, відірваних від реального життя, яке вони знають лише за книжними премудрощами, як, наприклад, учень Фауста Вагнер, сам Фауст, в дусі просвітницьких гасел, прагне зробити процес пізнання інструментом практичного перетворення світу, що, зрештою, служило б суспільному благу. Саме тому, перекладаючи біблійний текст, Фауст початкову фразу «Було в почині Слово!» перероблює на: «Була в почині Дія». Суспільне благо як кінцева істина, що визначає сенс існування людської особистості, - ось та головна думка, до якої приходить Фауст і яку він проголошує в останньому своєму монолозі .
З іншого боку, в образі Фауста відбився і притаманний завершальній фазі просвітницької епохи скепсис щодо всесилля людського розуму і безмежних можливостей людського пізнання. Інтелектуальний максималізм і безапеляційна готовність в ім'я наукового прогресу знехтувати цінностями, що визначають природні та моральні засади людського існування, — усе це, зрештою, ставить під сумнів саму ідею прогресу людської цивілізації. Пошук Фаустом земних втіх та насолод у першій частині трагедії призводить до загибелі Маргарити. У другій частині твору крахом обертається спроба героя вдосконалити природу, внести свої прагматичні корективи у світобудову.
Отже, Гете не ідеалізує свого Фауста. Авторові імпонує велич духовних прагнень героя, але він бачить і його помилки. Тому Фауста часто називають своєрідним двійником самого Гете. У ньому втілені сумніви й пошуки, думи і мрії, які хвилювали Гете протягом шістдесяти років.
Схарактеризуйте образ Фауста(завдання виконайте письмово).
Немає коментарів:
Дописати коментар